День українського добровольця — свято на честь українських добровольців, що відзначається в Україні 14 березня.

В цей день 2014 року перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону.

Весною 2014 року через початок російської агресії в Україні виникла низка добровольчих формувань. У перші 2 роки АТО у боях проти окупантів виступили майже чотири десятки таких батальйонів. Одним із найбільш знакових тоді став “Правий сектор”, бійці якого захищали Донецький аеропорт, Савур-Могилу, Піски та Авдіївку, а вже при повномасштабному вторгненні боролись за Київ, Чернігів та Бахмут.

На межі 2021-2022 року, коли над Україною нависла загроза великої війни, розпочалася друга хвиля формування добровольчих батальйонів. Українці масово самі йшли у військкомати, аби встати на захист батьківщини.

День установлений 17 січня 2017 року Верховною Радою України з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості. За відповідну постанову № 4261 «Про встановлення Дня українського добровольця» на пленарному засіданні українського парламенту проголосував 231 народний депутат.

Короткі цитати з розмов  тих, хто проміняв цивільне життя на фронт:

• “Не розумію, як людина, яка живе на землі, на яку нападає ворог, куди вдерлися окупанти, може говорити слова про те, що це “не його війна”… просто Не можу цього зрозуміти”, – говорила громадська активістка й хірургиня Аміна Окуєва.
• “Коли над головою літають шахеди, у стрічці новини про забрані життя дітей і зруйновані будинки, кожного дня везуть полеглих рідним, комусь доводиться наново вчитись ходити – я не знаю більшої мотивації, чим мститись Росії за столітні злочини, які вони чинили і продовжують чинити проти української нації. Лють має проявлятися виключно у діях”, – так пояснювала Олександра Коцюбайло, сестра полеглого Героя України Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла.
• “Поки був за кордоном, допомагав батьку, який пішов добровольцем на війну, спорядженням, запчастинами для автомобілів, іншими потрібними речами. Але потім не витримав і теж вирішив служити”, – ділився Роберт “Рубік” родом із Закарпаття.

Дякуємо вам, наші герої! Разом до перемоги!