Слідом за спокоєм. Як арт-терапія у Тернополі змінює життя людей
Коли через війну та постійний стрес земля йде з-під ніг, люди шукають підтримки. Хтось знаходить розраду вдома, а тернополянка Валерія, яка переїхала у наше місто із прифронтових територій, заради внутрішнього спокою готова щоразу долати кілометри та «полювати» за психологами в різних районах Тернополя. Її історія – це не просто про арт-терапію. Це про пошук «своїх» людей та місця, де тебе приймають без жодних умов. Коли психологи переїхали, а люди... поїхали слідом Усе розпочалося з безкоштовних занять із психосоціальної підтримки, які у Тернополі організувала команда Благодійного фонду «Посмішка ЮА». Програма розрахована на курс із чотирьох інтерактивних зустрічей. Проте, коли для Валерії цей курс завершився, а сама локація занять переїхала в інший, віддалений район міста, організатори не очікували, що учасники почнуть мандрувати слідом за ними. Валерія відвідала вже шість занять замість чотирьох, фактично переміщуючись за психологами по різних просторах Тернополя. «Мені так подобається ця атмосфера і люди тут, що хочеться приходити ще і ще», – зізнається жінка. Для неї такий «туризм заради ментального здоров'я» став можливістю отримати те, чого зараз так гостро...
Лікар, офіцер, науковець: історія Євгенія, який поєднав військову медицину та науку
Історія травматолога, який змінив науковий інститут на службу в артбригаді та доводить, що фах лікаря сьогодні – це не лише операційна, але й вміння приймати блискавичні рішення під обстрілами. Отримання звання “Заслужений лікар України” перетворилося для Євгенія на справжній “квест” посеред бойових буднів. Почалося все з робочих уточнень від відділу кадрів Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка, де він працює позаштатним науковим співробітником. А продовжилась історія терміновим викликом до столиці, куди він прибув одразу із зони бойових дій. І хоч вручення звання перенесли, вже за кілька днів, поєднуючи поїздку за авто для бригади, Євгеній знову опинився в Києві, аби отримати державну нагороду. Насправді ж за цим поспіхом і армійським побутом криється набагато глибша історія людини, яка свідомо змінила аспірантські кабінети та операційну харківського науково-дослідного інституту на передову. Це розповідь про досвідченого травматолога, для якого звання “Заслужений лікар України” стало не лише відзнакою професійної праці, а й символом тієї нової реальності, у якій українські лікарі поєднують клінічний досвід, військову службу, управлінські рішення, евакуацію поранених і наукову роботу...
