У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї запрошують всіх небайдужих до нашої історії оглянути виставку, присвячену початку Першої світової війни.
110 років тому на початку серпня 1914 року розпочалася Перша світова війна – одна з найбільших воєн в світовій історії.
Дві воюючі коаліції провідних європейських держав (Антанта і Троїстий Союз) зійшлися в жорстокому двобої за свої геополітичні інтереси, за новий переділ світу. Ця війна принесла багато лиха і руйнувань нашому краю.
З серпня 1914 року Тернопільщина стала прифронтовою територією. До кінця липня 1917 року майже вся територія Тернопільщини перебувала під російською окупацією.
Землі сучасної України на той час були поділені між двома ворогуючими імперіями – Російською і Австро-Угорською.
Саме початок Першої світової війни став потужним каталізатором активізації національно-визвольної боротьби за об’єднання всіх українських етнічних земель в одній державі.
Рушійною силою цього процесу стала унікальна військова формація – Українські Січові Стрільці. Цей легендарний легіон був створений на самому початку війни – в серпні 1914 р. До нього записалося 28 тис. молодих добровольців-галичан, учнів гімназій і студентів, які здобували військові навики та ідейно-патріотичне загартування у молодіжних організаціях, що створювалися в Східній Галичині ще з кінця ХІХ ст.
Австрійське військове керівництво значно обмежило кількість бажаючих вступити до легіону. Було дозволено лише 2,5 тис. чол.
Українське січове стрілецтво, воювало в австрійській армії проти Російської імперії не за інтереси австрійської корони, а за звільнення українських земель від російського панування.
Славний літопис українського січового стрілецтва розпочався під час боїв в Карпатах (осінь-зима 1915 р.), потім була Маківка (квітень-травень 1915 р.), Семиківці, Лисоня, Конюхи на Тернопільщині.
В 1918 році за умовами Берестейського мирного договору УСС перебували в складі австро-угорської армії на Наддніпрянській Україні і брали участь в боротьбі проти більшовиків. Саме січові стрільці першими активно пропагували ідею об’єднання УНР і ЗУНР в єдину державу. В 1918–1919 рр. Українські січові стрільці були основною бойовою силою новоствореної Української Галицької Армії.
Українське січове стрілецтво – безперечно унікальне явище в українській військовій історії. Щоб розповісти про його героїчний шлях короткого екскурсу, звичайно, недостатньо.
З початком національного відродження (кін. 1980-х – поч. 90-х рр.) та за роки незалежності України в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї сформовано велику фондову збірку експонатів по стрілецькій тематиці. Історія українського січового стрілецтва на той час стала досить актуальною в науковому середовищі.
У фондах музею зберігаються науково-історичні та краєзнавчі видання, багато мемуарної літератури, періодики різних років, листівки, плакати, пов’язані з заходами по вшануванню УСС вже в незалежній Україні і, звичайно, велика кількість фотоматеріалів про наших краян – учасників стрілецького руху.
Частина експонатів фондової збірки представлена на виставці до 110-ї річниці початку Першої світової війни. Виставка має назву «Не згасне слава стрілецького подвигу». На виставці експонуються книги – наукові дослідження відомих авторів: М. Ріпецького, М. Лазаровича, Р. Матейка, Б. Мельничука та ін. Серед експонатів можна побачити періодику з публікаціями про УСС, зокрема ілюстрований історичний журнал «Літопис Червоної калини» та журнал «Галицька старовина».
У вітринах знаходяться світлини, на яких наші краяни, які боролися за волю України в лавах Січового стрілецтва. Серед них: О. Назарук – письменник і журналіст, уродженець м. Бучач, М. Маруневич – хорунжий УСС, уродженець с. Рай Бережанського повіту, Р. Сліпий – керівник лічниці УСС та ін.
Експонуються також фотокартки з зображенням пам’ятних місць та стрілецьких поховань на території Тернопільщини.
Крім фотодокументальних матеріалів привертають увагу предмети, які дійшли до нас з часів тієї війни. Це, зокрема фляга військова, чашка з зображенням Франца Йосифа – імператора Австро-Угорщини, ваза, виготовлена з гільзи снаряда та ін.
Авторка тексту: Любов Катеринюк, завідувачка сектора відділу нової і новітньої історії ТОКМ.
