17,5 років відданої праці, сотні врятованих немовлят, тисячі щасливих родин — усе це історія одного відділення інтенсивної терапії новонароджених Перинатального центру, яку творила Неля Скубенко. Саме вона стояла біля витоків його створення й очолювала відділення з моменту заснування. Медикиня повідомила, що залишає роботу. Про це вона написала на своїй сторінці в мережі Фейсбук.

«У свої 40+ мене запросили в Перинатальний центр на посаду завідувачки відділення інтенсивної терапії новонароджених. Правда, самого відділення не було зовсім — його треба було створити», — пригадує Неля Скубенко.

Розпочиналося все з однієї кімнати, яка одночасно була і ординаторською, і сестринською, і кабінетом завідувачки. Умови були далекими від ідеалу.

«На стінах — плитка темносмарагдового кольору і такого ж кольору стеля. Санітарочка білою фугою розмалювала шви, щоб не було так страшно», — згадує лікарка.

З обладнання — майже нічого. Лише стара апаратура, яку в медичних колах з іронією називали «Бразилія» за її нестабільність. З персоналу — кілька медсестер, переведених з інших відділів. І лише один лікар — вона сама.

«Досвіду керівництва не було. Досвіду ведення вкрай важких немовлят теж не було. Я вчилася сама в себе, граблі теж були…», — зізнається Неля.

Через два роки ситуація почала змінюватися. У відділення прийшла благодійна ініціатива «Колиски Надії», яка надала сучасне обладнання та організувала навчальні програми. Саме з цього моменту почався справжній розвиток.

«Тренінги, семінари, зустрічі… Я познайомилась із, насправді, Великими людьми. Я слухала і вчилась у найкращих у світі, подружилась із найкращими в Україні. Я їздила і бачила найкраще у найкращих. Приїжджала і вчила. Вчила тих, хто хотів вчитись».

Після 17,5 років керівництва Неля Скубенко передає справу своїм колегам. Каже — відділення вже майже повнолітнє і готове «летіти без мами Нелі».

«Це моя друга дитина, моє серце і моя душа, моя любов! Я горджусь тим, що і кого я залишаю після себе. Я горджусь тим, ким я стала поряд з вами. Я щаслива і дякую Богу, що у мене були ці 17,5 років. І дякую усім, хто був зі мною».