На початку липня у Заліщиках згадують одну з найстрашніших трагедій Західної України. Саме тут, у 1941 році, відступаючі радянські війська підірвали залізничний міст разом із вагонами, заповненими політичними в’язнями.
Ця трагедія сталася приблизно 7 липня 1941 року. Солдати НКВС загнали на міст через Дністер ешелон із вагонами, де перебували арештанти Чортківської та Коломийської в’язниць — переважно молодь з Тернопільщини, Буковини, Львівщини, Івано-Франківщини. У кожному вагоні було по 50–70 людей. Коли весь ешелон опинився на мості, військові залишили поїзд. За кілька хвилин пролунав вибух — міст і вагони з людьми зірвалися вниз.
Після падіння вагони опинилися під водою разом із паровозом. Через вибух і парові котли, що розірвалися, вода закипіла. Ніхто не врятувався — частина людей загинула від вибуху, інші втонули, деякі — зварилися живцем у річці. Решта вагонів, які не потрапили у вирву вибуху, відкотилися назад на станцію.
За радянських часів цю трагедію приховували, а офіційна версія стверджувала, що міст нібито підірвали німецькі диверсанти. Але достеменно відомо, що німці увійшли у Заліщики лише 14 липня, тоді як вибух стався за тиждень до цього.
Ці події досліджував місцевий історик Антон Могилюк, який записав свідчення очевидців.
Сьогодні на місці трагедії, біля моста у Заліщиках, встановлено кам’яний хрест. Щороку в липні тут вшановують пам’ять загиблих.
