Тернопіль, як і багато інших міст, часто вражає своєю атмосферою, яка формується не тільки завдяки архітектурі, а й завдяки тим маленьким деталям, що зустрічаються на кожному кроці. Ось і сьогодні, проходячи через один із затишних двориків міста, тернопільська письменниця помітила картину, яка здатна залишити неоднозначні враження. Про це Ганна Осадко написала на сторінці facebook. У коментарях люди поділилися: комусь подобається, а хтось називає це видовище «гуртожитком для комах».
Грядочки попорані, обгороджені зелені рослини, — це класичний приклад того, як люди вміють створювати простір, в якому відчувається спокій і добробут. На межі цього затишку, з’явилися «іграшкові» інсталяції. Високі ляльки з величезними очима, дитячі фігурки з розплющеними обличчями, або ж ті самі невеликі іграшки, виглядають, як зниклі з власного світу і зовсім не пристосовані для цього — все це нагадує сцену зі сторінок Стіва Кінга, де щось на перший погляд невинне і безпечне, насправді приховує за собою набагато глибший зміст.
Так чи інакше, ці інсталяції не залишають байдужими. Вони, як і в книгах Кінга, змушують задуматися і відчувати. Чи варто боятися таких деталей у нашому середовищі? Чи можливо, що вони створені для того, щоб пробудити в нас інший погляд на звичний світ?
